Балкон з фікусом і скрипка на заході сонця

Шістнадцята сторінка.

Балкон з фікусом і скрипка на заході сонця

Я часто проходжу повз цей будинок — старий, з облупленою ліпниною і зеленими віконницями. На другому поверсі — балкон.

Іноді чую, як хтось грає на скрипці. Тихо. Це не концерт – це спогад про музику. Або спроба повернути собі щось дуже важливе.

Вчора я підійшла ближче. Через фікус майнув силует — жінка зі срібним волоссям. Вона сиділа на плетеному стільці, тримала скрипку, закусивши губу. Грала повільно, обережно, ніби боялася потурбувати вечір.

А сонце вже торкалося горизонту. Світло стало м'яким, як дотик. Фікус тихо шелестів листям. Музика впліталася у рожеве небо.

Я стояла і не могла втекти.

Продовження – на наступній сторінці.