Корфу: острів, де зима ховається від троянд

Дорогі мої! Знаєте, що я зрозуміла за ці роки? На Корфу зими немає. Тут її прогнали троянди — ті, що цвітуть навіть у січні, ніби кидаючи виклик календарю. Їхні червоні пелюстки виглядають через кам'яні паркани, шепочуть перехожим: «Навіщо тобі пальто? Ми ж уже весна!

Але троянди лише початок. Цей острів немов схиблений на красі:

→ Бугенвіллії обіймають стіни будинків фіолетовими водоспадами.

→ Дикі орхідеї ховаються в тіні олив, як коштовності, втрачені німфами.

→ Лавр і мирт наповнюють повітря ароматом, від якого голова паморочиться солодше, ніж від вина.

А ще тут є апельсинові дерева , які не знають, що таке сезон. Вони кидають плоди прямо на тротуари, і весь грудень пахне мармеладом. Якось я запитала у садівника Нікоса: «Як ви змушуєте їх цвісти цілий рік?». Він засміявся: Це не ми. Це Корфу закоханий у життя і не хоче витрачати час на сон.

Чому я так люблю цей острів? Він навчив мене, що доброта – це не жест, а стан душі. Тут:

→ Сусіди дарують вам інжир, навіть якщо ви випадково зламали їхній паркан.

→ Море цілує ноги, навіть коли ви сумуєте.

→ Дороги ведуть не до пам'яток, а до випадкових чаювань з незнайомцями, які за годину стануть друзями.

Якби в мене була чарівна банка, я зібрала б у неї:

— Захід сонця з Палеокастриці (вони там рожеві, як щоки дитини).

— Сміх старих людей у таверні «У Спіроса».

— Теплоту каміння на пляжі Агіос Гордіос, які ще пам'ятають венеціанців.

Але поки що - ділюся з вами фото троянд, бугенвіллій, апельсинових дерев. Збережіть їх — нехай будуть вашим кишеньковим літом у холодні дні.

PS А де мешкає ваша «вічна весна»? Розкажіть, раптом це теж острів?