Лист до моря.

Двадцять четверта сторінка.

Лист до моря.

Сьогодні я взяла папір, ручку та пішла на берег. Не тому, що було що сказати, навпаки. В голові було тихо. Але іноді слова приходять, коли ти просто поряд із морем.

Я сіла на плаский камінь, підклавши під себе шарф. Вітер грав із краями аркуша. Я написала:

«Привіт. Я знову тут. Нічого особливого не сталося. Просто хотілося поговорити. Адже ти вмієш слухати. У мене все спокійно, але трохи щемить. Це не біль. Просто… тінь від спогаду. Дякую, що ти є».

Я склала лист, поклала в блокнот. І просто сиділа. Море не відповіло. Але й не зникло.

Продовження – на наступній сторінці.