Ранок з Нікосом: як рибалка навчив мене пити каву без поспіху

Привіт, мої дорогі!

Сьогодні хочу розповісти про людину, яка стала для мене символом грецького ранку. Це Нікос — рибалка з обличчям, схожим на карту морських маршрутів, і сміхом, що перекриває шум хвиль.

Ми зустрілися на пристані у Паралії Катерині. Я поспішала зняти світанок, а він, побачивши мою чашку кави навинос, сказав: Κορίτσι, кава це не біг. Це розмова із самим собою». І посадив мене на стару скриньку, дістав крихітну чашку «еллініко» і налив мені «правильну» каву — густу, з пінкою, як хмаринку.

Поки сонце піднімалося, він розповідав, як 40 років читає море: «Іноді воно золоте, іноді сердите, але завжди чесне. Як і кава». А я думала: ми так рідко даємо собі час почути тишу між ковтками...

Тепер у мене є ритуал: щоранку — 10 хвилин без телефону, тільки кава та погляд на обрій. Спробуєте?

*P.S Нікос передає вам привіт і пораду: «Не пийте кави стоячи. Море зачекає.