Старе місто шепоче.

Тридцять восьма сторінка.

Я йду вулицями, які знають більше, ніж кажуть. Вони не кваплять. Вони приймають. Тут можна йти повільно, зупинятися без причини, торкатися стін, дивитися у вікна, і відчувати, що ти не одна.

Старе місто Корфу не хвалиться собою. Воно просто існує. Воно тримає за плечі вітром, прикриває світлом, приглушує шум усередині.